Почистив димар

Як чоловік запасливий, ще з застави я надіслав собі додому дві пари нижнього фланелевого білизни. А потім пішов працювати в партію, помбуром (помічником бурильника), так і подарував один комплект своєму наставнику. Верстат у нас був новий, Аркадич бурильник відмінний, а я молодий і спритний.

Свій дім ми тягали за собою – на санях. Так і їздили. Вранці встанемо, утащим його і цистерну з солярою вперед за профілем кілометрів на 10, а потім повернемося, і давай планету бурити кожні 100 метрів. Сто дірок зробимо, дивись, от уже й вечір зовсім. Хоча дня і не було. Ніч полярна тому що. Загалом, в 6 ранку я наш трактор ТТ-4 з бурстанком заводив, і в 20:00 глушив.

Нагрію собі флягу води паяльною лампою, сніговий води, відмиємося, все по людськи. Оленини упереміш з салом нажарю, коли лінь - тушкованого м'яса з картоплею. Пічка на дизпаливі абхазького виробництва «Апсни» шипіт тихенько тепло і затишно. До найближчого людини 50 кілометрів тайги. А до населеного пункту все 300-400, до Ижмы.

Переодяглися в сподні, поїли, лягли догори лійками. Дурнєв книжку читає Чейза, в окулярах. Я мучуся. Транзистор не ловить, дріт кидати лінь на дерево. Вирішив змайструвати пристрій, щоб риби добути. За абрисом завтра річка має бути. Поки бульдозера чекати будемо, можна бахнути 400 грам тротилу в ополонку, виключно для власного вживання.

Розкришив шашку, набив банку з-під коф. У кришці дірку, туди детонатор. Замазкою загерметизований. Тут Аркадич і каже, мовляв, Митька, я розповім тобі казку. Лежав Ілля Муромець на печі тридцять років і три роки. А потім вчадів, тому, що димар не чистив з трубою. І йди мовляв Митька на дах, зроби добру справу. Кіптява шурані, димить наше диво-абхазьке обігрівальне пристрій.

Справа житейська, вскочив у валянки прямо під фланелевом білизна, мороза-то майже немає, градусів 20, хіба мороз? Зліпив сніжок по діаметру труби, зняв шланг від крана бензобака пускача, і просякнутий цей сніжок наскрізь бензином. На ґанку уламки тротилу мої. Ось тут я помилку зробив. Втиснув шматочок вибухівки в сніжок і по драбині на дах. Шматочок, ну не більше волоського горіха. На даху зобразив мінометника. * * * Сніжок в трубу, і навпочіпки, пригнувши голову. Товариші. Як воно шандарахнуло! Я зіскочив з даху, просто розігнувши ноги в колінах. Валянки залишилися на даху. В нічне небо з некерованою траєкторії відлітала труба. Але я був менш швидкий, ніж Олександр Аркадійович. Тільки приземлився, Дурнєв з-за рогу визирає, окуляри на одному вусі висять, в зубах цигарка, а в руках книжка горить. Прикурив він цигарку від Джеймса Хейдли Чейза, і викинув його в замет.

- Чого стоїш, трактор заплави, я поки ємність з пальним спробую відчепити. Балок наш горів знатно. Аж гуло все всередині. Єдине, я сповзав на дах і скочив назад у валянки. Дизель був ще теплий, завівся швидко. Вибив палець кувалдою і поїхав ламати тайгу об'їжджаючи наше палаюче помешкання колом, щоб врятувати солярку. Так ми ємність і не змогли відтягнути.

Позадкували задом, стоїмо, дивимося. А воно горіло-палало, і як ще бабахне аж з вогненним кулею. Це моє риболовне пристрій спрацював. Дурнєв тільки головою похитав. Коли злетить цистерна вже й чекати не стали. Поїхали світячи єдиною фарою в бік цивілізації. 50 км, це 5 годин шляху.